Як розчинитися в тобі, коханий мій? Єдиний мій?
Не відпускати із обіймів, як не пущу із думок?
І зізнаватись повсякчас, що ти – найвища з моїх мрій?
І бігти поруч все життя і не відстати ні на крок?
Я впевнена, що я завжди була твоя, лише твоя –
на цій землі від перших днів мого жіночого життя.
А може, вже – із першим подихом – тебе вдихнула я,
бо ти – і мрія, і надія, і єдиний сенс буття.
Не зрозумію тих, хто сенс шука в обіймах багатьох:
лише для тебе розкриваю світ любові із-під вій...
Як озирнемось – лиш твої сліди, хоча йдемо удвох, –
бо розчинилася в тобі, коханий мій... Єдиний мій...